Наукові Видання

Khaustova V. Y., Boiko O. V., Trushkina N. V. Vectors of Increasing the Level of Innovation and Investment Attractiveness of the Transport and Logistics Infrastructure of the National Economy of Ukraine. 2022. №3(53). P. 84-97. In the article, based on the methods of grouping and classification, the approaches to the interpretation of transport and logistics infrastructure proposed by various scientific schools are conventionally systematized. An author’s approach to defining the meaning of the terms “transport infrastructure” and “logistics infrastructure” is proposed. Financial, economic, social, and informational factors influencing the level of investment attractiveness of transport and logistics enterprises have been identified. The approach to evaluating the effectiveness of innovative activities in the transport sector is substantiated, the use of which will allow examining the current state of the government regulation processes, the decision-making and goal-setting support system, and institutional provision. An organizational model of the national innovative transport hub and an approach to evaluating its functioning are proposed. Proposals have been made for diagnosing the investment attractiveness of transport infrastructure objects, selecting priority projects for government funding, and forming public-private partnership models for the innovative development of transport infrastructure. An investment strategy has been developed, the main provisions of which should be based on the established investment policy of enterprises in the field of transport and logistics. The relevance of the problem of modernization of transport and logistics infrastructure in the context of sustainable development and recovery of the national economy of Ukraine at the current stage is proven. The key vectors of the modernization of the transport and logistics infrastructure have been established, which include green transformation (decarbonization, implementation of the mechanism of green logistics, green investment as a non-traditional source of financial support for the implementation of infrastructure projects), innovative technologies, public-private partnership, clustering, digitalization (digital logistics, digital transport technologies). DOI: https://doi.org/10.32983/2222-0712-2022-3-84-97

Кизим М. О., Хаустова В. Є., Шпілєвський В. В., Костенко Д. М. Аналіз сировинного потенціалу виробництва моторного палива в Україні та її регіонах. Бізнес Інформ. 2022. №7. С. 99-121. Моторне паливо є важливою складовою як енергетичної, так і національної безпеки будь-якої країни світу, оскільки воно забезпечує цивільний транспорт і військову техніку необхідним енергетичним ресурсом. Після вторгнення на територію України збройних сил російської федерації та руйнування через обстріли цілого ряду нафто- та газопереробних заводів у країні склалася складна ситуація, що потребує найскорішого відновлення або створення нового виробництва моторного палива на власній сировинній базі. Метою дослідження є визначення сучасного стану сировинного потенціалу виробництва моторного палива в Україні та її регіонах. Для досягнення поставленої мети було: розглянуто горючі корисні копалини країни; проаналізовано розподіл запасів і видобуток природного газу, нафти, вугілля та торфу; досліджено структуру розподілу їх балансових видобувних запасів за областями України, динаміку видобутку; розраховано сукупний енергетичний потенціал горючих корисних копалин України; визначено джерела відновлювальних ресурсів, які можуть використовуватися для виробництва енергії; визначено, що до рідкого біопалива першого покоління належать біоетанол і біодизель; розраховано поточний технічний потенціал виробництва біоетанолу, виробленого з кукурудзи та ріпаку за регіонами України; визначено регіони-лідери за потенціалом виробництва рідкого біопалива в Україні; сформовано структуру енергетичного потенціалу за видами горючих корисних копалин і біопалива в країні; визначено сукупний енергетичний потенціал горючих корисних копалин України та сформовано структуру сукупного енергетичного потенціалу горючих корисних копалин і біопалива по регіонах країни. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-4459-2022-7-99-121

Кизим М. О., Хаустова В. Є., Шпілєвський В. В., Костенко Д. М. Аналіз сировинного потенціалу виробництва моторного палива в Україні та її регіонах. 2022. Бізнес Інформ. № 7. С. 99-121. Моторне паливо є важливою складовою як енергетичної, так і національної безпеки будь-якої країни світу, оскільки воно забезпечує цивільний транспорт і військову техніку необхідним енергетичним ресурсом. Після вторгнення на територію України збройних сил російської федерації та руйнування через обстріли цілого ряду нафто- та газопереробних заводів у країні склалася складна ситуація, що потребує найскорішого відновлення або створення нового виробництва моторного палива на власній сировинній базі. Метою дослідження є визначення сучасного стану сировинного потенціалу виробництва моторного палива в Україні та її регіонах. Для досягнення поставленої мети було: розглянуто горючі корисні копалини країни; проаналізовано розподіл запасів і видобуток природного газу, нафти, вугілля та торфу; досліджено структуру розподілу їх балансових видобувних запасів за областями України, динаміку видобутку; розраховано сукупний енергетичний потенціал горючих корисних копалин України; визначено джерела відновлювальних ресурсів, які можуть використовуватися для виробництва енергії; визначено, що до рідкого біопалива першого покоління належать біоетанол і біодизель; розраховано поточний технічний потенціал виробництва біоетанолу, виробленого з кукурудзи та ріпаку за регіонами України; визначено регіони-лідери за потенціалом виробництва рідкого біопалива в Україні; сформовано структуру енергетичного потенціалу за видами горючих корисних копалин і біопалива в країні; визначено сукупний енергетичний потенціал горючих корисних копалин України та сформовано структуру сукупного енергетичного потенціалу горючих корисних копалин і біопалива по регіонах країни. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-4459-2022-7-99-121

Кірік Т. М., Хаустова В. Є., Решетняк О. І., Іванова О. А. Напрями поліпшення якості бізнес-планів. 2022. № 7. С.217-228. Дослідження напрямів поліпшення якості бізнес-планів є дуже важливим, оскільки практика бізнес-планування висвітлює недоліки процесів планування та якості вітчизняних бізнес-планів. Дослідження недоліків, які знижують якість бізнес-планів, має теоретичне та практичне значення для підвищення якості бізнес-планування в цілому як процесу, та бізнес-плану як його результату. Від цього залежить підвищення рівня ведення бізнесу в Україні, його ефективності. Тому проблема забезпечення якості бізнес-планів відіграє важливу роль для внутрішніх процесів бізнесу та для інвестиційного спілкування з метою пошуку зовнішніх інвестицій для розвитку. Метою статті є визначення перспективних напрямків поліпшення якості бізнес-планів та вимог щодо практики в цій сфері. У роботі пропонується загальний підхід до визначення перспективних напрямків на основі дослідження основних дефініцій, важливих для визначення категорії «якість бізнес-плану», виявлення факторів формування якості бізнес-планів, розкриття сутності та особливості методологічних засад формування якості бізнес-плану. Методичною базою статті є: огляд літератури, аналіз та оцінка практичних недоліків бізнес-планів з точки зору дотримання технології розробки й обґрунтування, що забезпечує якість документа. Визначено основні напрями поліпшення якості бізнес-планів, зокрема: дотримання технології розробки й обґрунтування; вдосконалення методичних рекомендацій на основі вивчення проблем практичного бізнес-планування; підготовка фахівців, які володіють методикою розробки бізнес-плану інвестиційного проєкту, обґрунтування управлінських рішень; розвиток планування на підприємствах.

Kyzym, Mykola O., Khaustova, Viktoriia Ye., and Shlykova, Viktoriia O. (2022) “War in Ukraine: Analysis of the Prerequisites, Lessons of the Infighting, and Conclusions for the Future.” The Problems of Economy 2:47–57. On February 24, 2022, russia launched an all-out invasion of Ukraine. This situation has radically changed the relations between the states, marked a point of no return in the relations between the once fraternal peoples, changed the vectors and priorities for the further development of Ukraine, and created new challenges in all spheres of its life. Moreover, the war in the center of Europe affected the world economy as a whole and the economy of many individual countries, as well as migration and sociopolitical processes. All this was reflected in the change in the research priorities in the world and, in particular, in Ukraine. The purpose of this study is to formulate generalized proposals on ways to counter russia’s military aggression. The article analyzes: World Military Strength Ranking 2022, losses of the russian armed forces as of 15.06.2022; changes in the number of personnel, weapons and equipment of Ukraine’s Armed Forces in 1991-2021. Also a comparative quantitative assessment of the armed forces of Ukraine and russia in 2021 was carried out, considering weaknesses and miscalculations in the formation and development of independent Ukraine that had allowed a full-scale war to take place on its territory. The military potential of the Ukrainian and Russian armies in 1991 and 2021 is compared, new types of weapons developed in Ukraine are considered. The results of Delphi analysis of the Ukrainian defense industry clusters necessary for asymmetric deterrence against an external aggression over the time horizon until 2030 are presented. The ways to provide Ukraine’s Armed Forces with the main types of weapons and military equipment are defined. The conducted research has allowed us to determine that russia, being a country with geopolitical ambitions, will always present a threat to Ukraine, so the national security of our country must be built with consideration for the military and economic strength of the aggressor country. Сonsequently Ukraine must enter into at least one military and economic alliance with other European and world countries. Moreover, Ukraine must have a strong diversified defense industry complex, which will produce its own competitive weapons and military equipment both independently and jointly with other European and world countries or under licenses from foreign manufacturers. Ukraine’s Armed Forces must have such a structure of their services and branches that would allow them to withstand threats from the russian armed forces or asymmetric types of weapons and military equipment that would make it possible to conduct the 2nd, 3rd and 6th generation war. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-0712-2022-2-47-57

Теплозабезпечення великих міст України: поточний стан і напрями модернізації : кол. моногр. / за ред. М. О. Кизима, Є. І. Котлярова; авт. кол. : Кизим М. О., Котляров Є. І., Хаустова В. Є., Салашенко Т. І., Красноносова О. М., Костенко Д. М., Крячко Є. М., Пономаренко Є. В., Рудика О. В., Хаустов М. М. Харків : ФОП Лібуркіна Л. М., 2021. 340 с. Монографію присвячено дослідженню сучасних проблем у сфері теплозабезпечення міст України та розробці практичних пропозицій щодо вдосконалення систем теплопостачання окремих населених пунктів. У рамках проведеного дослідження проаналізовано поточний стан систем теплозабезпечення окремих міст, визначено основні пріоритети їх структурно-технологічної модернізації; проаналізовано сучасний стан механізму державного регулювання господарської діяльності у сфері теплопостачання та з урахуванням досвіду розвинених країн запропоновано напрямки вдосконалення нормативно-правової бази; розроблено принципову модель теплозабезпечення великого міста та послідовність її побудови. На прикладі м. Харкова надано практичні пропозиції щодо побудови принципової моделі теплозабезпечення.

Іванов Ю. Б., Іванова О. Ю. Методичний підхід до вибору напрямів просторового розвитку об’єднаних територіальних громад в умовах децентралізації та воєнного стану. Бізнес Інформ. 2022. № 7. С.67-73. Статтю присвячено актуальним питанням просторового розвитку територіальних громад України в умовах децентралізації з урахуванням невизначеності, зумовленої воєнним станом і пандемією. Метою даної статті є розробка методичного підходу до обґрунтування напрямів просторового розвитку територіальних громад на основі концепції, принципів, наукових методів з урахуванням критеріїв їх ефективності та чинників просторового розвитку територіальних громад. Для обґрунтування напрямів просторового розвитку територіальних громад розроблено методичний підхід, який базується на проблемно-орієнтованому підході до обґрунтування інструментарію просторового розвитку територіальних громад і на когнітивній карті причинно-наслідкових зв’язків просторового розвитку, моделі варіантів вирішення проблеми роз- витку територіальних громад, яка враховує сценарії розвитку залежно від виду громади. Критеріями ефективності просторового розвитку територіальних громад можуть виступати: критерії потенціалу саморозвитку територіальних громад (самоуправління, самофінансування, самоорганізації); критерії результативності – результати виконання програм реалізації стратегій розвитку територіальних громад, проєктів розвитку тощо. З метою забезпечення життєдіяльності територіальних громад в умовах воєнного стану та підвищення їх спроможності ви- рішувати завдання в нових реаліях при обґрунтуванні напрямів просторового розвитку територій слід врахувати таке: розвиток потенціалу саморозвитку територіальної громади; проблемно-орієнтоване управління людськими ресурсами громади; організацію навчання представників територіальних громад щодо впровадження механізмів підтримки підприємств і внутрішньо переміщених осіб; формування бюджетів територіальних громад під час воєнного та повоєнного стану; збереження інтелектуального потенціалу країни в повоєнний час; збереження виробничого потенціалу країни, що забезпечить територіальні громади товарами першої необхідності, військовослужбовців Збройних Сил України – сучасними засобами безпеки та продовольчими товарами; фінансову підтримку життєдіяльності громад; удосконалення регуляторної політи- ки; забезпечення економічної та продовольчої безпеки територіальних громад тощо. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-4459-2022-7-67-73

Кизим М. О., Хаустова В. Є., Бєлікова Н. В., Козирєва О. В. Методичне забезпечення інтегрального оцінювання складових сталого розвитку регіонів України (на прикладі екологічної складової). Бізнес Інформ. 2022. №6. С. 31-42. Сталий розвиток регіонів України залежить від гармонійного поєднання трьох його складових – економічної, екологічної та соціальної. Економічна складова сталого розвитку має функціонувати з урахуванням соціальних та екологічних аспектів, що сприяє усвідомленню необхідності виваженого ставлення до навколишнього середовища та дозволяє реалізувати право кожного мешканця регіону на високу якість життя. Згідно з триєдиною концепцією сталого розвитку, в рамках якої має будуватися методичне забезпечення оцінювання складових сталого розвитку регіонів України, обґрунтування пріоритетів та напрямів підтримки соціально-економічного регіонального розвитку відбувається з урахуванням забезпечення потреб людини в чистому довкіллі. Виходячи з цього економічна діяльність, яка наносить шкоду навколишньому середовищу, має бути або обмежена, або модернізована на основі впровадження чистих та енергоефективних технологій. Метою статті є обґрунтування методичного забезпечення інтегральної оцінки складових сталого розвитку регіонів України та його практична апробація на прикладі атмосферного повітря як компоненти екологічної складової регіонального розвитку. Обґрунтовано методичне забезпечення інтегрального оцінювання складових сталого розвитку регіонів України, яке передбачає реалізацію таких послідовних етапів: виділення складових сталого розвитку регіону (економічної, соціальної та екологічної); визначення компонентного складу кожної складової; обґрунтування переліку частинних показників, на основі яких надається характеристика визначених компонент кожної складової сталого розвитку; інтегральна оцінка стану певної компоненти в рамках кожної складової сталого регіонального розвитку. Розглянуто впровадження запропонованого методичного забезпечення у практику на прикладі екологічної складової сталого розвитку регіонів України та її компоненти – атмосферного повітря регіонів. Доведено, що запропоноване методичне забезпечення інтегрального оцінювання складових сталого розвитку регіонів України, яке передбачає застосування методу ентропії для розрахунку інтегральних показників, дозволяє оцінити стан визначених компонент у рамках кожної складової сталого регіонального розвитку. Надано рекомендації для регіонів України з організації моніторингу та підвищення якості атмосферного повітря. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-4459-2022-6-31-42

Кизим М. О., Шпілєвський В. В., Зінченко В. А., Шпілєвський О. В. Глобальні виклики та перспективи структурного розвитку електроенергетики України. Бізнес Інформ. 2022. №7. C. 86–98. Однією з важливих проблем економічного розвитку України сьогодні є низька енергоефективність суспільного виробництва при високому рівні зовнішньої енергозалежності. Мета дослідження полягає у визначенні сучасних глобальних викликів, та, з урахуванням них, окреслення перспектив структурного розвитку електроенергетики України. Сучасне бачення перспектив енергетичного розвитку світової економіки проаналізовано на основі результатів форсайт-прогнозів провідних міжнародних інституцій та енергетичних компаній. Проаналізовано зміст глобального енергетичного переходу та його основних напрямів в електроенергетичному секторі. Визначено, що поряд із парадигмою глобального енергетичного переходу значна увага світового суспільства приділяється розвитку екологічно безпечних способів генерації, до яких передусім відносять електрогенерацію на основі відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). Сукупність технологій електрогенерації розподілено на два типи за двома загальними ознаками ресурсів: 1 – технології електрогенерації, в основу яких закладено процес перетворення органічного та ядерного палива в електроенергію; 2 – технології електрогенерації, в основу яких закладено процеси перетворення енергії невичерпних і відновлюваних джерел енергії (крім біологічних) в електроенергію. Розроблено методику обчислення та порівняння ресурсних характеристик технологій електрогенерації; розраховано ресурсоємність; наведено витрати на виробництво електроенергії за технологіями електрогенерації; надано порівняльну комплексну (техніко-економічну) оцінку ефективності технологій на основі застосування матричного методу. На основі проведеного аналізу складено загальний рейтинг ефективності технологій електрогенерації. Визначено технології, доцільні до використання в Україні. Доведено, що першочерговими заходами зі структурно-технологічної модернізації енергетичного комплексу України повинна стати реалізація напрямів роз- витку, що узгоджуються з положеннями парадигми глобального енергетичного переходу, а саме: створення системи управління енергомережою нового покоління (smart grids); розвиток розподіленої енергетики. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-4459-2022-7-86-98