Наукові Видання

Красноносова О.М. Розширення повноважень територіальних громад у процесі розвитку місцевого самоврядування в Україні // Проблеми економіки. - 2018. - № 2(36). - С.146-151. Фінансові системи повинні забезпечувати реальне зростання вартості, що виникає при здійсненні місцевими органами своїх повноважень. Захист більш слабких у фінансовому відношенні органів місцевого самоврядування передбачає запровадження процедур бюджетного вирівнювання або аналогічних заходів, спрямованих на подолання наслідків нерівного розподілу. Метою роботи є уточнення складу та послідовності управлінських заходів з боку органів місцевого самоврядування. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає поняття територіальної громади таким чином: це жителі, які об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста. Відповідні населені пункти є самостійними адміністративно-територіальними одиницями. Кожна така одиниця має певні пріоритети розвитку. Погодження пріоритетів є складним завданням. До фінансових функцій органів місцевого самоврядування відноситься формування бюджету. Він включає у себе поняття місцевого бюджету – як плану утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування; районного бюджету – як плану утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад селищ і міст районного підпорядкування і виконання місцевих програм, і здійснення бюджетного вирівнювання; обласного бюджету – як плану утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад, виконання місцевих програм і здійснення бюджетного вирівнювання. Розвиток місцевого самоврядування в Україні та реформування територіального устрою вимагають використання нових інструментів і методів стратегічного управління діяльністю місцевих громад, погодження пріоритетів їх розвитку, формування нової структури відносин між центром і периферією. Розвиток місцевого самоврядування характеризується перерозподілом владних повноважень на користь периферії та інституційної багатополярності, що потребує подальшого поглибленого дослідження можливості узгодження пріоритетів розвитку територіальних громад у межах адміністративних територій.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. – Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, Харків, 2018. Уточнено сутність понять «конкурентоспроможність країни» та «концентрація економіки». Обґрунтовано логіко-аналітичну схему взаємозалежності процесів, що визначають конкурентоспроможність країни, та сформульовано основні гіпотези наукового дослідження: 1 – про вплив процесів ЗіП за участю національних компаній на економічну концентрацію у країні і рівень її конкурентоспроможності; 2 – про вплив інтеграційних процесів за участю національних компаній шляхом здійснення ЗіП на рівень їх ринкової капіталізації та рівень конкурентоспроможності країни. Розроблено класифікацію видів ЗіП компаній, визначено основні мотиви ЗіП компаній і запропоновано їх класифікацію. Розроблено класифікацію форм і видів капіталізації, а також структурно-логічну схему типологізації визначень поняття «капіталізація». Побудовано моделі: 1 – впливу процесів ЗіП компаній на їх ринкову капіталізацію, яка довела, що країни світу, в яких процеси ЗіП проходять більш інтенсивно, мають і більший рівень капіталізації компаній; 2 – впливу капіталізації компаній на конкурентоспроможність економіки країни, яка довела, що країни, компанії яких мають високу капіталізацію, мають і високий рівень конкурентоспроможності економіки; 3 – впливу процесів ЗіП компаній на рівень концентрації економік країн, яка довела, що країни світу, компанії яких активніші в процесах ЗіП, мають і більш концентровану національну економіку; 4 – впливу концентрації економіки країн на її конкурентоспроможність, яка довела, що країни з більш високою концентрацією економіки є і більш конкурентоспроможними. На основі побудованих моделей доведені гіпотези дослідження та сформульовані такі наукові положення: 1 – ЗіП за участю національних компаній впливають на економічну концентрацію у країні, яка, своєю чергою, визначає рівень її конкурентоспроможності; 2 – інтеграція з участю національних компаній шляхом здійснення процесів ЗіП підвищує рівень їх ринкової капіталізації, впливаючи тим самим на рівень конкурентоспроможності країни. Ключові слова: конкурентоспроможність економіки, злиття і поглинання, процеси інтеграції, концентрація, капіталізація.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. – Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, Харків, 2018. Дисертацію присвячено обґрунтуванню нового теоретико-методологічного підходу до розробки стратегії розвитку малого та середнього підприємництва (МСП) в Україні.

Губарєва І.О., Ярошенко І.В. Державне регулювання екологізації лісопромислового комплексу України // Економіка та підприємництво. - 2018. - № 40. - С. 269-278. У статті систематизовано наукові погляди на структуру та зміст системи державного регулювання екологізації лісопромислового комплексу України. Визначено напрями екологізації лісопромислового комплексу. Система державного регулювання призначена впливати на функціонування і забезпечення екологізації ЛПК за допомогою сукупності методів, інструментів, правил, прийомів, процедур, вона являє собою механізм взаємопов’язаних і взаємообумовлених заходів і дій, що реалізуються і коригуються органами влади національного, регіонального та муніципального рівнів, спрямованих на мобілізацію і ефективне використання інноваційного потенціалу, на активізацію і стимулювання інвестиційних та інноваційних процесів з позиції досягнення тактичних і стратегічних цілей розвитку національної економіки. Виокремлено основні механізми державного регулювання екологізації лісопромислового комплексу: програмно-проектний, фінансовий, інноваційно-технологічний, державно-приватного партнерства, мотиваційний. Використання кожного із запропонованих механізмів екологізації буде виступати в якості каталізатора розвитку не тільки лісопромислового комплексу, а і національної економіки, сприяти забезпеченню економічної та екологічної безпеки країни.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. - Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, Харків, 2018. У дисертаційній роботі визначено теоретичні засади, розроблено науково-методичні та практичні рекомендацій щодо забезпечення процесів державного регулювання розвитком національної економіки шляхом застосування державно-приватного партнерства (ДПП) як форми партнерської взаємодії держави та бізнесу при реалізації програм соціально-економічного розвитку. Досліджено базисні теорії партнерської взаємодії держави та бізнесу, розкрито її місце та роль у розвитку національної економіки. Проаналізовано міжнародний досвід реалізації партнерських взаємодій, удосконалено класифікацію їх форм та моделей. Визначено теоретичне підґрунтя розгляду ДПП як інструменту інвестиційної підтримки розвитку національної економіки через розкриття змісту ключових понять предметної області дослідження на основі партисипативного підходу. Розвинуто функціональну складову механізму державного регулювання у сфері ДПП. Проаналізовано вплив чинників макросередовища на розвиток ДПП в Україні. Визначено потреби секторів економіки України і описано можливості ДПП для їх вирішення. Обґрунтовано науково-практичні рекомендації щодо удосконалення державної політики з питань нормативно-правового та організаційно-економічного забезпечення розвитку ДПП в Україні. Розроблено оригінальний порядок вибору інвестиційного проекту будівництва соціально значущого об’єкту інфраструктури на засадах ДПП. Удосконалено методичний підхід до управління ризиками проекту ДПП. Ключові слова: державно-приватне партнерство, розвиток національної економіки, об’єкти інфраструктури, інститути громадянського суспільства, державна підтримка, управління ризиками, чинники макросередовища.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.03 – экономика и управление национальным хозяйством. – Научно-исследовательский центр индустриальных проблем развития НАН Украины. – Харьков, 2018. Диссертация посвящена разработке нового теоретико-методологического подхода к обеспечению развития производства жидкого моторного топлива в Украине.

Красноносова О.М., Михайленко Д.Г. Обґрунтування необхідності дотримання соціальної справедливості у ході реформування територіального устрою України // Технологічний аудит та резерви виробництва. - 2018. - Том 4, № 5(42). Об’єктом дослідження є процес дотримання соціальної справедливості у ході реформування територіального устрою України. Реформа місцевого самоврядування, що значно активізувалась на протязі останніх п’яти років в соціально-економічній системі України, реалізується на тлі євро-інтеграційних процесів та глобалізації економіки, що не можуть не вплинути на результати децентралізації влади. Однією з вагомих проблем процесу реформування територіального устрою України є дотримання соціальної справедливості за умови досягнення економічного ефекту від заходів, які впроваджуються. В роботі отримано низку нових наукових результатів різного ступеня новизни. Узагальнено та проаналізовано теоретичні аспекти світоглядної платформи реформування територіального устрою. Доведено, що імплементація закордонного досвіду має проходити з урахуванням ментальної специфіки українського суспільства. Побудовано когнітивну модель причинно-наслідкових зв’язків між економічною та соціальною складовими регіональної системи. Доведено пріоритетність трирівневої побудови держави, в якій базовою ланкою є територіальні громади. До складу компонент моделі економічної системи регіону запропоновано включати сировинну та людську складові, а також основні засоби виробництва, як характеристики стану економічної системи. Розраховано тісноту зв’язків між економічними та соціальними показниками, як індикатор дотримання соціальної справедливості у суспільстві. Побудова моделі причино-наслідкових зв’язків між складовими соціально-економічної системи регіону дала змогу довести, що поняття соціальної справедливості невід’ємне від економічних результатів господарювання її первинних ланок. Ефективне функціонування кожної з територіальних громад, як первинних ланок адміністративної системи регіону є обов’язковою умовою формування соціальних стандартів життя населення на рівні світових аналогів.

Лисиця Н. М., Бєлікова Н. В., Мартиненко М. В. Особливості брендингу як інструменту стратегування соціально-економічного розвитку територій // Бізнес Інформ. – 2018. – № 6. – С. 393-400. Стаття присвячена особливостям брендингу у стратегуванні соціально-економічного розвитку територій. Розкрито сутність та особливості використання основних елементів брендингу в смисловому полі стратегування соціально-економічного розвитку територій; здійснено аналіз використання елементів брендингу в стратегіях соціально-економічного розвитку міст і регіонів різних країн світу; запропоновано логічну схему адаптації брендингу до потреб стратегування соціально-економічного розвитку територій; проведено фокус-групові інтерв’ю з мешканцями м. Харкова; запропоновано потенційний контент («ключову лексику») для стратегування пріоритетів розвитку м. Харкова. До «ключової лексики», за результатами опитування мешканців м. Харкова, належать: активний спосіб життя, інноваційність; гордість, турбота, впевненість, цілеспрямованість, радість, спокій, яскравість, надія; розвиток, динамічність, професійна і особиста самореалізація; розвинена інфраструктура, історія і культура, пам’ятники архітектури, парки, широкі вулиці.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. – Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, Харків, 2018. Дисертацію присвячено вирішенню наукового завдання – удосконаленню теоретико-методичного забезпечення обґрунтування напрямів модернізації електроенергетики України в умовах структурних змін в економіці. Розвинуто методичний підхід до вибору пріоритетних напрямків структурно-технологічної модернізації електроенергетики України, який ґрунтується на прогнозуванні споживання електроенергії в майбутньому, аналізі структурних змін в економіці, розрахунках потреб у потужностях за видами генерації, визначенні об’єктів генерації електроенергії, що підлягають модернізації, і обґрунтуванні технологій, які слід впроваджувати на них, що дає можливість сформувати основні заходи програми модернізації електроенергетики в Україні. Розроблено методичний підхід до оцінки відповідності структурних змін в економіці та електроенергетиці України, який ґрунтується на класифікації ВЕД за рівнем енергоємності і видів генерації за їх маневреністю, що дозволяє визначити напрямки модернізації в енергетиці. Запропоновано методичний підхід до формування програми модернізації електроенергетики в Україні, який дозволяє визначити як об’єкти генерації на модернізованих електростанціях в країні, так і підприємства – виробники енергетичного обладнання для них, що забезпечує взаємоузгодженість розвитку як вітчизняної електроенергетики, так і енергетичного машинобудування. Удосконалено структурно-логічну схему порівняльно-еволюційного аналізу форсайт-прогнозів розвитку як світової електроенергетики, так і України, яка складається з таких блоків: визначення частки електроенергетики у первинній енергопропозиції, аналіз енергоефективності електрогенерації, завантаженості потужностей електрогенерації, питомих викидів СО2, що дозволяє підвищити якість експертного оцінювання прогнозів розвитку світової електроенергетики та порівнювати їх з прогнозами розвитку електроенергетики України при розробці програми її модернізації. Ключові слова: національна економіка, енергетична безпека, електроенергетика, модернізація, структурні зміни.