Наукові Видання

Кизим М.О., Хаустова В.Є., Шликова В.О., Крамарев Г.В., ПІнчук А.О. Оцінки торгівлі доданою вартістю у світовій економіці // Проблеми економіки. – 2018. – № 4 (38). – С. 19-29. Мета статті полягає в аналізі оцінок торгівлі доданою вартістю у світовій економіці. Розглянуто ґенезу підходів до оцінки міжнародної торгівлі доданою вартістю та розвиток методології її статистичного обліку. Розглянуто спільну ініціативу ОЕСР разом із Світовою організацією торгівлі зі створення бази даних індикаторів торгівлі доданою вартістю (TiVA), основні валові показники торгівлі, укрупнені групи індикаторів участі країн у глобальних ланцюгах доданої вартості, що містяться у TiVA, та методики їх обчислення. Проаналізовано окремі ключові показники, що містяться у TiVA та характеризують особливості створення доданої вартості у розрізі країн світу, серед яких: обсяги валової доданої вартості за країнами та темпи їх зростання; розподіл галузей економіки країн за часткою у створеній доданій вартості; частка послуг у загальному обсязі створеної доданої вартості в країнах-лідерах за темпами її зростання; динаміка частки доданої вартості внутрішнього походження у валовому експорті країн. Особливу увагу приділено питанню визначення галузевих особливостей торгівлі доданою вартістю країн, з якими Україна має значні обсяги торгівлі товарами. Досліджено динаміку частки доданої вартості внутрішнього походження у валовому експорті країн. Виокремлено країни, з яких Україна імпортувала найбільші обсяги товарів у грошовому виразі, та визначено основні групи імпортованих товарів. Проаналізовано динаміку частки доданої вартості національного походження у валовому експорті мінеральних палив, нафти і продуктів її перегонки та національну додану вартість в експорті країн – ключових партнерів України у розрізі ВЕД. Визначено, що довготривала тенденція скорочення промислового виробництва в економіці України та технологічне відставання призвели до деградації національних високотехнологічних галузей промисловості та поглиблення спеціалізації на експорті продукції низького ступеня переробки. Обґрунтовано, що включення до глобальних ланцюгів створення вартості потенційно може привести до залучення в країну іноземних інвестиції для індустріалізації економіки і забезпечення зайнятості.

Крамарев Г.В., Шликова В.О., Леванда О.М. Аналіз динаміки та структури зовнішньоторговельної діяльності України // Бізнес Інформ. – 2019. – №1. – C. 79–91. Метою статті є визначення проблем у зовнішньоторговельній діяльності України, які можуть спричинити незадовільний стан зовнішньоекономічної безпеки країни. На основі даних за період 2011–2017 рр. досліджено динаміку основних кількісних характеристик зовнішньої торгівлі, структурні зрушення у зовнішній торгівлі (за допомогою індексів Л. Казинця та В. Рябцева), а також структуру зовнішньої торгівлі за регіонами України. Визначено такі ключові проблеми, які обумовлюють високі ризики зовнішньоекономічної безпеки країни: значне скорочення обсягів зовнішньої торгівлі; переважання від’ємного торговельного сальдо; високі значення відношення загального експорту й імпорту до ВВП; слабкий розвиток торгівлі з країнами ЄС; низький рівень диверсифікації товарних позицій експорту та його сировинна спрямованість; втрата традиційних ринків збуту машинобудівної продукції; на регіональному рівні має місце деформована структура зовнішньої торгівлі, коли основним експортером та імпортером товарів і послуг є м. Київ.

Кизим М.О., Лелюк О.В., Костенко Д.М. Оцінка і діагностика розвитку розподіленої енергетики в Україні // Проблеми економіки. - 2018. - № 4 (38). - С. 79-92. В статті доводиться, що концепція централізованого енергопостачання втрачає своє значення та їй на заміну приходить ідеологія нової парадигми розвитку енергетики, серед основних положень якої виділяється необхідність випереджаючого розвитку розподілених енергетичних систем. Метою цієї статті є розробка та апробація методичного підходу до оцінки рівня розвитку розподіленої енергетики в Україні та її областях. Визначено сутність поняття «розподілена енергетика» та її основні принципи: 1 – близькість розташування виробничих потужностей до споживача; 2 – маневреність виробничих потужностей; 3 – використання диверсифікованої номенклатури первинних паливно-енергетичних ресурсів (ППЕР). Запропоновано методичний підхід до оцінки рівня розвитку розподіленої енергетики в Україні та її областях. В межах цього підходу: розраховано показник покриття попиту власним виробництвом в областях України; здійснено оцінку міри достатності власного виробництва для покриття попиту на електроенергію в них; розраховано показники розподіленої енергетики в областях України; досліджено структуру парку потужностей генерації електричної енергії в країні та розраховано показник маневреності потужності в її областях; оцінено рівень маневреності потужності в областях країни; проаналізовано структуру парку потужностей генерації електричної енергії в Україні за видами ППЕР і розраховано показник диверсифікації потужності за видами ППЕР в областях країни; оцінено міру рівня диверсифікації потужності областей України за видами ППЕР; розраховано інтегральний показник рівня розвитку розподіленої енергетики в областях України у 2017 р., що базується на часткових показниках: покриття попиту виробництвом, маневреності енергетики та диверсифікації потужностей. Розроблено характеристику областей України за мірою рівня розвитку розподіленої енергетики та доведено, що з трьох основних принципів розподіленої енергетики областям України не притаманний жоден.

Тур О.В. Концепція розумного міста як основа забезпечення сталого розвитку територій // Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. - 2018. - №4(15). - С.297-300. У статті проаналізовано сутність наявних підходів до розроблення концепції розумного міста. Визначено, що в сучасних умовах заходи з трансформації міст у розумні мають здійснюватися відповідно до завдань сталого розвитку територій, а також бути складовою стратегій розвитку міст. Виокремлено основні проблеми формування розумних міст в Україні, окреслено шляхи їх вирішення.

Губарєва І.О., Ярошенко І.В. Стратегічне управління економічною безпекою країни // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Міжнародні економічні відносини та світове господарство. – Випуск 19. – Частина 1. – 2018. – С.109-113. У статті подано рекомендації щодо удосконалення організації процесу стратегічного управління економічною безпекою країни, який включає такі етапи: визначення стратегічних цілей; стратегічний аналіз; визначення переліку та пріоритетності загроз економічній безпеці країни; оцінювання рівня економічної безпеки країни; моделювання сценаріїв убезпечення економіки країни; формування стратегії та тактики забезпечення економічної безпеки країни; розроблення заходів, засобів та механізмів реалізації стратегії економічної безпеки країни; моніторинг і контроль. Зосереджено увагу на технології процесу забезпечення економічної безпеки країни, що поетапно формується та реалізується через процеси методами, засобами, заходами та інструментами стратегічного управління. Обґрунтовано перелік загроз економічній безпеці України та їх пріоритетність. Запропоновано методичний підхід оцінювання рівня економічної безпеки країни. Розроблене методичне забезпечення оцінювання рівня економічної безпеки країни, яке ґрунтується на розрахунку інтегрального показника, дало змогу сформувати підґрунтя для проведення кластеризації України та країн ЄС.

Кизим М.О., Іванов Ю.Б., Губарєва І.О. Оцінювання рівня економічної безпеки України та країн Європейського Союзу // Фінанси України. – 2018. – №4. – С. 7-18. Метою статті є вдосконалення методичного інструментарію оцінювання економічної безпеки країни, зокрема запропоновано відповідні рекомендації. В основу оцінювання рівня економічної безпеки країни пропонується покласти ієрархічно побудовану систему показників, що включає інтегральний, комплексні й часткові показники. Інтегральний показник передбачає такі складові, як економічна, соціальна, політична, духовна, і формується за допомогою використання методів кореляційного та кластерного аналізу, а також методу таксономії, що дає змогу визначити рівень та диспропорції розвитку країни і може бути основою для формування її економічної безпеки. Для оцінювання рівня економічної безпеки країни було використано міжнародні рейтинги, котрі характеризують безпеку країни в економічній, політичній, соціальній та духовній сферах. У процесі дослідження виявлено основні недоліки в забезпеченні економічної безпеки України порівняно з країнами – членами ЄС за складовими її Інтегрального показника. З’ясовано, що економічна сфера є головною проблемною компонентою забезпечення безпеки національної економіки для нашої країни.

Салашенко Т.І. Поточний дизайн ринків електроенергії ЄС: виклики Україні // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Міжнародні економічні відносини та світове господарство. – 2018. – Випуск 20. – Частина 3. – С. 22-28. У статті розглянуті основні елементи дизайну ринків електроенергії ЄС, зокрема склад акторів ринку, форми оптової торгівлі, а також часові сегменти ринку. Встановлено, що найбільш розвинуті ринки електроенергії характеризуються достатньою чисельністю гравців як з боку оптових продавців, так і з боку оптових покупців, які продають електроенергію на біржових аукціонах якомога ближче до реального часу.

Конкурентоспроможність та інновації: проблеми науки та практики : Тези доповідей : ФОП Лібуркіна Л. М., 2018. Укр. мова, рос. мова, англ. мова. У виданні наведено результати наукових досліджень, представлених у рамках тринадцятої Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції «Конкурентоспроможність та інновації: проблеми науки і практики», присвяченої видатному вченому-економісту О. Г. Ліберману. Розглянуто питання теоретичних і прикладних засад формування та активізації інноваційних процесів на всіх економічних рівнях відносин в Україні, забезпечення конкурентоспроможності суб’єктів господарювання щодо глобалізаційних соціально-економічних процесів. Видання складається зі збірки тез доповідей учасників конференції на електронному носії. Видання може бути корисним для використання у подальших наукових дослідженнях, для формування практичних рекомендацій та управлінських рішень з підвищення конкурентоспроможності й інноваційного розвитку економіки. Рекомендовано фахівцям різних галузей економіки, державним службовцям, представникам бізнесу, наукових, освітніх і громадських організацій, науковцям, аспірантам і студентам економічних спеціальностей.

Тур О.В. Розумні міста у контексті цілей сталого розвитку України // Проблеми системного підходу в економіці. - 2018. - №4(66). - С.130-135. Статтю присвячено обґрунтуванню необхідності розроблення концепції розумного міста з урахуванням стратегічних цілей сталого розвитку України. Доведено, що в сучасних умовах завдання сталого розвитку визначають засади формування принципів функціонування різних територіальних утворень, зокрема міст, у зв’язку з активізацією процесу урбанізації та зростанням гостроти проблем місцевого розвитку (застаріла інфраструктура, забруднення навколишнього середовища, погіршення соціального стану тощо). Запропоновано розробляти напрями вирішення наявних викликів на основі формування архітектури розумного міста, яка містить такі елементи, як інноваційні технології, у тому числі інформаційно-комунікаційні; інфраструктура, що відповідає потребам сучасного міста та цілям сталого розвитку; управління з урахуванням вимоги запровадження органу, відповідального за створення розумного міста; програми та проекти, спрямовані на впровадження складників розумного міста; види діяльності національної економіки, щодо яких застосовуються інноваційні розробки. Обґрунтовано, що визначення складників концепції розумного міста має відбуватися відповідно до елементів його архітектури.